Дзвіниця, яка в минулому належала Троїцькому костелу в місті Луцьку –  пам’ятка архітектури XVI століття, знаходиться на вулиці Кафедральній, відділяюча в наш час дзвіницю від монастирського комплексу єзуїтів. Розміщення існуючих дзвіниці і костелу, архітектурні ознаки дзвіниці вказують на те, що вона спочатку належала до іншого храму. Дійсно, більшість літературних джерел відносять дзвіницю до XVI ст. і пов’язують її з кафедральним Троїцьким костелом, нині неіснуючим.

Перший Троїцький костел в Луцьку збудовано на початку XV ст. (1425-1427рр.). В 1539-1545 роках на місці дерев’яного Троїцького собору єпископ Фальчевський збудував кам’яний храм.

У 1781 році Троїцький костел згорів, його залишки були розібрані, а дзвіниця яка вціліла від пожежі стала належати єзуїтському костелу, теж пошкодженому пожежею, але до 1800 року відреставрованому.

Деякі літературні джерела, хоча і пов’язують дзвіницю з Троїцьким костелом, але будівництво відносять до XVIII ст.

Подальше вивчення дзвіниці під час реставрацій, досліджень її кладки, допоможуть визначити її датування.

Дзвіниця за своєю архітектурою належить до поширеного в західних областях України типу споруд, які найчастіше зустрічаються у Волинській та Тернопільській областях. Такі ж дзвіниці Володимира-Волинського, Берестечка, Олики, Збаража та ін. Все це монументальні кам’яні або цегляні аркади, де в арках між міцними, прямокутними чи хрещатими в плані пілонами, розміщались дзвони.

Дзвіниця в місті Луцьку - велична в плані, витягнута по осі схід-захід цегляна споруда. Чотири міцних хрещатих в плані пілона, розміщених на одній роздільній осі, підтримують три вузьких, витягнутих по вертикалі арки, у яких висіли дзвони.

Споруда перекрита невисоким чотирискатним дахом з хрестом у центрі.

Вузькі пласкі ніші, розміщені у центрі кожного пілона на пд. і пн. фасадах дзвіниці, підкреслюють вертикальність композиції споруди. У крайньому, східному пілоні, знаходились гвинтові сходи (не збереглись), що вели верхні частини арок до дзвоного ярусу.

У наш час нижче цього верхнього ярусу, в арках є ще 2-3 яруси опори для дзвонів. Ці опри виконані з прокатного профілю і встановлені в кін. XIX ст. при другій реставрації костьолу. У наступному пілоні виявлено також приміщення, поки не досліджене (звал, закладки).

При основі дзвіниці, над виступаючою цокольною кладкою розміщується профільований цокольний карниз, нині втрачений. Однак підштукатурним розчином прослідковуються всі роди рубленого профілю, а подальше зондування пам’ятки дозволило встановити і профіль цоколя. Всі поверхні кладки поштукатурені.

Дерев’яні конструкції даху збереглись частково, а раніше існуючий дах зберігся повністю. Існування черепичної покрівлі підтверджують фрагменти черепиці, знайдені на горищі дзвіниці.

До північноахідного кута дзвіниці примикає одноповерховий житловий будинок з підвалом - пам’ятка архітектури, заснування якого відноситься до XVIII століття.

До східної стіни дзвіниці примикає арка з невеликих воріт, яка веде у двір житлових будинків.

Корисні посилання

Міністерство Культури

 

Волинська ОДА