В історичному минулому і сьогоденні Волині важливе місце займає церква Покрови Божої Матері – одна з найдавніших архітектурних пам’яток краю. Її початки сягають доби Галицько-Волинської держави та Великого князівства Литовського. Це – єдиний давній мурований православний храм, що зберігся у Луцьку ще з княжих часів, і майже не припиняв своєї діяльності, як культова споруда, протягом тривалого періоду.

Хто був першим будівничим і фундатором цієї святині, невідомо. Існує декілька версій щодо часу її заснування. Згідно з однією з них, церква з’явилася ще до першої половини 14 століття. Про це свідчить наступний факт. З 25 липня по 31 серпня 1982 року в Луцьку було проведено дослідження старовинних пам’яток архітектури волинським загоном архітектурно-археологічної експедиції під керівництвом петербурзької вченої Мар’яни Малевської. Першочерговим завданням загону було дослідження Покровської церкви, яка і сьогодні рахується найдавнішим діючим храмом. Однак дату заснування святині та імена її фундаторів на той час встановлено не було. Підсумком тривалого дослідження Покровської церкви виявилося те, що вдалося відшукати залишки первісного храму, які збереглися ще з княжих часів. При цьому було констатовано, що наступними будівничими, які відновлювали святиню, з використанням фундаменту та стін першої Покровської церкви, на тому самому місці була споруджена у 17 столітті наступна (друга, а можливо, навіть і третя) Покровська церква, яка і вціліла із значними змінами до наших днів. Церковні фундаменти вдалося виявити на глибині 5 метрів, що свідчило про безперечну старість будівлі. Але головний висновок наукової експедиції, зроблений на підставі збережених фрагментів, що були використані пізніше під час будівництва нового храму в 17 столітті (кладки стін та абсиди, старовинної пальчастої цегли), говорив про наступне: найдавніша Покровська церква у Луцьку почала споруджуватися ще наприкінці 13 – на початку 14 століть, а за деякими припущеннями – цілком можливо, що навіть на початку 13 століття, тобто – в домонгольський період, так само як і собор Святого Іоанна Богослова. Очевидно, найперша Покровська церква періоду 13-14 століть була дерев’яною, як і майже всі інші парафіяльні храми древнього княжого Лучеська, але стояла вона на цегляному фундаменті, що і довело дослідження 1982 року.

Що стосується Покровської церкви, то її подальша розбудова могла бути пов’язана з періодами перебування при владі литовських князів Любарта (1340-1385) та Вітовта (1392-1430).

Існують також документальні дані, які вказують, що у другій половині 14 століття було в цілому завершено вуличне планування старого міста, зі сходженням вулиць поблизу мосту через річку Глушець. При цьому дослідники зазначають, що північніше цього мосту розташовувалася Покровська церква. Отже, на основі усіх вищенаведених тверджень можна зробити висновок, що у середині 14 століття Покровська церква вже існувала, відіграючи важливу роль у духовному житті Луцька часів Любарта Гедиміновича, і будучи не тільки важливою духовною фортецею, але й виконуючи роль оборонної споруди.

Наступні сторінки історії храму пов’язані з великим литовським князем Вітовтом. В акті Луцького гродського суду від 16 жовтня 1637 року зафіксовано, що Покровська церква “за велінням святої пам’яті короля Вітовта фундована”. Як припускають дослідники, князь лише відбудував цю церкву після монголо-татарської навали, будучи королем і великим князем Литовсько-Руської держави у 1392-1413 роках.

На жаль, релігійно-правовий статус Свято-Покровського храму, як православної святині, з часом дедалі більше ставився під сумнів місцевими римо-католицькими дворянами, і становище його громади ускладнювалося. Це зумовлювалося поступовим послабленням в межах Великого князівства Литовського позицій православної церкви і зростаючим впливом католицизму, який отримував дедалі сильніші позиції у громадському житті. Ситуація ще більше загострилася після входження Волині до складу Речі Посполитої внаслідок Люблінської унії 1569 року. На долі Покровської церкви негативно відбилося запроваджене у той час владою право купівлі церковних посад. Скориставшись цим, у 1570 році луцький купець Іван Борзобагатий-Красенський купив собі у короля Речі Посполитої посаду православного владики Луцько-Острозької єпархії. У Луцьку він позамикав церкви та оголосив священнослужителям та мирянам, що служба в них буде відновлена лише після сплати йому як єпископові солідного грошового внеску. У переліку цих храмів значилася і Покровська церква. Луцька гродська книга за 1570 рік зафіксувала цей факт шляхом передачі слів єпископа: ”Ось вам замки мої, печатка моя, шнури. До завтра щоб були гроші: з Дмитрівської церкви – 50 литовських кіп грошей, з Покровської теж 50 кіп, з інших – по 20 кіп.”.

На початку 1583 року Луцьк охопила сильна пожежа, у якій Покровська церква дуже постраждала. Однак вже 23 лютого 1583 року богослужіння у ній відновилися. Проте в документах того року вона згадується як храм, що потребує невідкладного ремонту.

На становище Покровської церкви негативно вплинули і події, пов’язані з запровадженням на українських землях церковної унії після відомого Берестейського собору 1596 року. Чимало храмів після цього польська влада різними способами, у тому числі силою, почала передавати новоствореній уніатській церкві. Така спроба була зроблена і щодо Покровської церкви. До початку 17 століття відноситься привілей короля Сигізмунда ІІІ, даний члену Луцької уніатської капітули отцю Стефану Пігалевському на Покровську церкву разом із землями та селами, що належали їй. Однак православним вдалося відстояти храм, який, проте, терплячи утиски влади, дедалі більше занепадав.

В актах 1607 року зафіксований опис речей Покровської церкви. У ньому згадується давнє рукописне Віленське Євангеліє, а також ікона Богоматері, з двома коронами: над Пресвятою Дівою, та над Немовлям Ісусом. Цілком імовірно, що мова йшла про славнозвісну ікону Волинської Богоматері, яка датується кінцем 13-початком 14 століть і вважається покровителькою міста Луцька і Волинської землі.

Образ Волинської Богоматері створено за допомогою паволоки, левкасу (крейдяного грунту) і яєчної темпери. Як вважає частина мистецтвознавців, ця ікона була створена вже після монголо-татарської навали 1240 року, і саме тому лик Богородиці на ній пройнятий великим сумом. На думку ряду інших мистецтвознавців , Волинська Богоматір з Покровської церкви тяжіє своїм стилем до мистецтва Києва 11-12 століть, за всіма ознаками належачи до часів домонгольської Русі. Це зокрема виразна об’ємність постаті та її видовженість, яка свідчить про певні навички маляра в монументальному мистецтві; похилість плечей, уміле поєднання тональних переходів у межах одного кольору з тонкими, наче графічними, лініями і штрихами; розвинене декоративне відчуття майстра . У 1962 році ікона була реставрована у майстернях Державного Російського музею, а нині зберігається в Національному художньому музеї України в Києві. Копія ікони автора Анатолія Квасюка зберігається у Музеї волинської ікони в Луцьку

Становище Покровської церкви дещо покращилося після приходу на православну єпископську кафедру члена Луцького Хрестовоздвиженського братства отця Афанасія, в миру – князя Олександра Пузини. У 1635 році він відібрав в уніатів захоплені ними раніше православні храми міста Луцька та околиць, а також розпорядився перебудувати , а за іншими припущеннями – заново відбудувати Покровську церкву, яка на той час перебувала у занедбаному стані, що і було зроблено на кошти та зусиллями  священника Івана Вознесенського-Яровицького.

Сучасний вигляд церкви було  сформовано після її часткової реконструкції проведеної в 1873-1876 роках

 На початку ХХ ст. при церкві діяла школа, а також ще були залишки старого цвинтаря. У 1932 році виконано поновлення храмових розписів. Згодом у 1966 році розписи знову були поновлені. Виконував роботи один і той же художник Володимир Щукін. Під час буревію 1960 року була знесена маківка храму, яку відновили аж у 1988 році.

Сьогодні Покровська церква умовно складається із двох частин: східна частина храму є будовою середини XVII ст., а західна із дзвіницею — наслідок перебудови другої половини XIX. Зараз це кафедральний храм Волинської єпархії УПЦ.

Корисні посилання

Міністерство Культури

 

Волинська ОДА